Комплексна дитяча травма. Піт Уокер

Ви не можете сказати «ні». Вибачаєтеся, коли нічого не зробили. Знаєте, чого хочуть всі — але не себе. Це не доброта. Це травматична реакція.

«Я боюся, що травмую свою дитину» — одна з найболючіших думок жінки з кПТСР. Ось що за нею стоїть і що насправді впливає на дитину.

Ви переїхали — і замість полегшення відчули, що не знаєте, хто ви. Це не слабкість. Це — криза ідентичності.

Ви досягаєте — і все одно «недостатньо». Не тому що у вас завищені стандарти. Тому що ваша цінність ніколи не була безумовною.

Ви щойно поїли — і знову хочеться щось. Не їжі. Чогось іншого. Ось що це насправді.

Різні партнери — той самий біль. Це не збіг і не «поганий смак». Це нервова система шукає завершення.

Раптова хвиля сорому, страху або відчуття малості — без видимого приводу. Це не нестабільність. Це нервова система повертає вас у дитинство.

Коли зупинитися — боляче. Коли зайнятість стає єдиним способом не зустрітися з собою.

Список симптомів кПТСР, які проявляються у повсякденному житті — не в кабінеті лікаря, а за кухонним столом.

Пряме пояснення з механізмами — для тих, хто вперше чує цей термін і впізнає себе.