Синдром самозванця при кПТСР — це не скромність і не реалізм. Це глибинне переконання, що ваша цінність умовна і може бути «розкрита» в будь-який момент. Воно формується там, де любов і схвалення давалися виключно за результат.
У гештальт-терапії ми відрізняємо «я зробила щось хороше» від «я — хороша людина». Ця різниця змінює все. Запишіться — досліджуємо вашу умовну самоцінність разом.
→ ЗаписатисяЗвідки береться синдром самозванця при кПТСР
Дитина, яку хвалили виключно за результати, виростає в жінку, яка вимірює власну цінність продуктивністю. Відпочинок відчувається як ризик відкидання. Помилка — як підтвердження страшного «я і так знала».
Як це виглядає
- Неможливість радіти успіху — відразу «але могло бути краще»
- Страх «розкуситися» — що хтось дізнається, яка ви «насправді»
- Надмірна підготовка до будь-якої задачі, щоб «не зіганьбитися»
- Неможливість делегувати — «зроблю сама, бо ніхто не зробить так добре»
- Після успіху — не радість, а тривога «тепер треба відповідати»
«Переживший травму стає власним тюремником, що не приймає нічого, окрім досконалості.»
— Пітер Уокер, «Комплексне ПТСР»
Концепція «достатньо хорошого»
Психоаналітик Дональд Вінікотт описав «достатньо хорошу матір» — ту, хто задовольняє потреби дитини більшу частину часу, але не ідеально. Саме ця модель є нормою. Уокер розширив цю ідею: достатньо хороший — означає вже достатній для любові. Навчитися це відчувати тілесно, а не лише знати розумом — це робота терапії.
Впізнали себе в описі? Перший крок — це усвідомлення. Другий — розмова зі спеціалістом.
Telegram: t.me/tatagrab · WhatsApp: +38 097 835 22 23 · Instagram: @tatianagrabova