Що таке тривожний тип прив'язаності?

Є жінки, які люблять сильно — і через це страждають. Не тому що «занадто емоційні» чи «залежні». А тому що десь у глибині нервової системи записаний старий досвід: любов — це щось ненадійне. Її треба постійно перевіряти, чи вона ще є.

Це і є тривожний тип прив'язаності. І він формується задовго до того, як ми усвідомлюємо себе дорослими.

Звідки береться прив'язаність

Прив'язаність — базова потреба людини. Коли ця потреба задовольнялася стабільно — людина виростає з відчуттям: «Мене люблять. Я можу покладатися на інших». Коли не стабільно — виникають різні стилі прив'язаності. Тривожний, або амбівалентний, формується приблизно у 10–20% людей.

Як формується тривожний тип

Уявіть дитину, близька людина якої була непередбачуваною. Іноді — тепла і уважна. Іноді — відсторонена, зайнята, холодна. Дитина зробила висновок, який пронесла в доросле життя: зв'язок ненадійний. Його треба постійно перевіряти і підтримувати.

Як це виглядає у стосунках

• Постійна потреба в підтвердженні: «Ти мене любиш?», «Все добре між нами?»
• Інтенсивна тривога, коли партнер не відповідає одразу або відстороняється
• Ревнощі без реальної причини — бо небезпека відчувається всюди
• Відчуття, що партнер дає «недостатньо» — скільки б він не давав
• Схильність ставити стосунки вище за власні потреби, друзів, здоров'я

Що насправді допомагає

Вже саме розуміння «це не я «занадто вимоглива» — це мій тип прив'язаності» змінює ставлення до себе. Замість сорому — цікавість. Замість «що зі мною не так» — «звідки це береться». Людина з тривожною прив'язаністю шукає стабільність зовні — у партнері. Терапія допомагає знайти цю стабільність всередині.