Три умови, що гарантовано призводять до стресу: невизначеність, відсутність інформації, втрата контролю

Матє виділяє три фактори, що є універсальними стресорами для будь-якої людини. Знаючи їх, можна зрозуміти, чому певні ситуації так виснажують — навіть якщо зовні «нічого особливого не відбувається».
⏱ ~7 хв читання 🗓 Оновлено: 05.2026

Матє узагальнює дослідницьку літературу і виділяє три умови, що неминуче породжують стресову реакцію: невизначеність, брак інформації і відсутність контролю. Ці три фактори пояснюють, чому еміграція, токсичні стосунки або хронічна хвороба в родині так сильно підривають здоров'я.

Фактор 1: Невизначеність

Мозок сприймає відоме як безпечніше за невідоме — навіть якщо відоме є поганим. Коли людина не знає, що буде, нервова система залишається в режимі готовності до загрози. Хронічна невизначеність — в стосунках, у безпеці, через міграцію або війну — це постійна активація стресової осі і хронічно підвищений кортизол.

Фактор 2: Відсутність інформації

Коли ми не розуміємо, що відбувається і чому — мозок заповнює прогалини тривожними інтерпретаціями. Невідомість завжди сприймається як більша загроза, ніж погана, але зрозуміла новина. Саме тому «він не відповідає три години» викликає більше тривоги, ніж «він сказав щось неприємне».

Фактор 3: Втрата контролю (безпорадність)

Матє посилається на дослідження «виученої безпорадності»: організми реагують на непідконтрольний стрес значно більш руйнівно, ніж на стрес, яким можна управляти. Людина, яка відчуває, що не має голосу у власному житті — перебуває в стані хронічної фізіологічної загрози.

Матє описує «виучену безпорадність» як один із найпотужніших предикторів погіршення імунного захисту — оскільки вона поєднує всі три стрес-фактори одночасно.

— Ґабор Матє, «When the Body Says No»

Як застосувати це знання

Розуміння трьох факторів дає конкретний орієнтир: що саме виснажує у поточній ситуації? Де є невизначеність — і чи можна отримати більше інформації? Де відчуваєте безпорадність — і чи є хоч якийсь вибір, якого ви не помічаєте? Ці питання — щоб повернути відчуття хоч якогось впливу на власне життя.

Якщо ваше тіло часто «підводить» вас — можливо, воно намагається сказати щось важливе.

Давайте навчимося його слухати разом.

Написати в Telegram
Т
Тетяна Грабова — психолог, гештальт-терапевт
Магістр психології (Чорноморський НУ ім. Петра Могили). Завершую повний курс підготовки гештальт-терапевта (2-й ступень, ХІҐТ, 4+ роки, захист у 2026 році, практикую під супервізією. Підвищення кваліфікації з клінічної психології в Університеті імені Альфреда Нобеля (2026, 900 годин).
200+ годин власної терапії · 100+ годин супервізії · Онлайн-практика для українок
Часті питання
Чи можна контролювати реакцію на невизначеність?
Відповідь: Так — але не через «не думати про це». Практики регуляції нервової системи і терапевтична робота з тривогою поступово знижують фізіологічну реактивність на невизначеність. Це не про усунення тривоги, а про розширення здатності її переносити.
Як відрізнити реальну безпорадність від відчуття безпорадності?
Відповідь: Люди з травматичним досвідом часто відчувають безпорадність там, де її вже немає — через засвоєну реакцію. Одне із завдань терапії — навчитися розрізняти: де справді немає вибору, а де страх заблокував бачення можливостей.

Впізнали себе в описі? Перший крок — це усвідомлення. Другий — розмова зі спеціалістом.

Telegram: t.me/tatagrab · WhatsApp: +38 097 835 22 23 · Instagram: @tatianagrabova

Останнє оновлення: 05.2026